трибунний
ТРИБУ́ННИЙ, а, е.
Власт., притаманний трибунові (у 2 знач.).
Поетичне слово Рильського в ці роки [Великої Вітчизняної війни] набуло незвичайної кличної, трибунної, агітаційної сили (з наук. літ.);
// Який має риси, властиві трибунові.
Так просто і так ясно читав [Тарковський] ніколи не впадаючи в афектації, притаманні російським поетам, котрі наслідували трибунну манеру Маяковського. (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- трибунний — трибу́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- трибунний — -а, -е. Власт., притаманний трибунові (у 2 знач.). || Який має риси, властиві трибунові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трибунний — ТРИБУ́ННИЙ, а, е. Власт., притаманний трибунові (у 2 знач.). Поетичне слово Рильського в ці роки [Великої Вітчизняної війни] набуло незвичайної кличної, трибунної, агітаційної сили (Не ілюстрація.., 1967, 99); // Який має риси, властиві трибунові. Словник української мови в 11 томах