тривожно

ТРИВО́ЖНО.

1. Присл. до триво́жний 1.

Вночі він спав тривожно, щось вигукував, стогнав (І. Микитенко);

Тривожно жилось ворогам, – що за знак? – То електростанція вибула з ладу, То склади горять, то палає тартак (І. Нехода);

Тривожно перезиралися козаки, гуртуючись біля церковного ганку (З. Тулуб);

Хтось тривожно крикнув: “Переймай!” – і кілька чоловік протупотіло мимо корівника (Григорій Тютюнник);

Серце тривожно калаталось, у грудях щось розливалося неспокоєм (Ю. Збанацький);

А одної ночі загули гудки тривожно та грізно. На обрії палахкотіла заграва на якійсь копальні... (А. Головко);

Над головами недалеко прошумів знову табунець, і крижень на плесі тривожно кахнув (Олесь Досвітній);

Тривожне затрубив ріг. Він будив лісову тишу, звідусіль кликав на допомогу полісовщиків (М. Стельмах).

2. кому, безос. пред. Про почуття тривоги в когось.

Давидові чомусь так весело. Трохи й тривожно, але то – пусте. Ну, що вони йому зроблять? На людях не займуть, а підслідити ввечері – теж чорта з два! (А. Головко);

Він жартує, але без посмішки. Невже і йому трішки-трішки лячно, тривожно? Ще б пак, така темна, лиснюча стихія стелеться навкруги (О. Гончар);

– Так чогось на душі тривожно, неспокійно (М. Стельмах);

// Про відсутність спокою де-небудь; про стан тривоги, небезпеки, що панує десь.

А надворі тихо і тривожно, мов у кожнім серці козака... (В. Сосюра);

Хоч до Ламаншу не доходять бурі, Хребти ламаючи на мілині, Але тривожно в Лондоні і в Дуврі Всі ночі й дні, всі ночі й дні (Л. Дмитерко).