тризна
ТРИ́ЗНА, и, ж.
1. У стародавніх слов'ян – завершальна частина поховального обряду, що складалася з поминальної учти, військових ігор і різних змагань.
Насипали курган над померлим [слов'яни], на честь його справляли тризну, тобто влаштовували військові ігри й частування (з навч. літ.);
Ховали Анта, як старійшину. На дворі вже до полудня зібрався весь Любяч. Жінки ішли з плачем, несли страви для тризни. Чоловіки збиралися з щитами і мечами (С. Скляренко).
2. уроч. Те саме, що по́минки.
В світлиці цензурній коновки бряжчать На тризні сумній Василевій (В. Самійленко);
Він підходив до кожного з намічених на тризну гостей, брав за руку чи лацкан піджака і просив, таки дуже просив не відмовитись “дещо перекусити” (Ірина Вільде);
* Образно. Кривава січа правила тризну. Увесь світлий день лився вогонь, дими, сичали ядра (Г. Колісник).
Значення в інших словниках
- тризна — три́зна іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- тризна — див. ТРАПЕЗА Словник синонімів Караванського
- тризна — [тризна] -зние, д. і м. -з(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- тризна — Поминки, мерлини, див. спомини, панахида Словник чужослів Павло Штепа
- тризна — -и, ж. 1》 У стародавніх слов'ян – завершальна частина поховального обряду, що складалася з поминальної учти, військових ігор і різних змагань. 2》 уроч. Те саме, що поминки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тризна — ПО́МИНКИ (обрядовий обід за упокій померлого), ПО́МИНИ, ТРИ́ЗНА заст., уроч., поет., ПО́МИН заст., МЕРЛИ́НИ діал., КОМА́ШНЯ (КУМА́ШНЯ) діал.; ДЕВ'ЯТИ́НИ (дев'ятого дня по смерті); СОРОКОВИ́НИ (сорокового дня по смерті). Його поховали.. Потім були поминки. Словник синонімів української мови
- тризна — ТРИ́ЗНА, и, ж. 1. У стародавніх слов’ян — завершальна частина поховального обряду, що складалася з поминальної учти, військових ігор і різних змагань. Словник української мови в 11 томах