1. Словник української мови у 20 томах

тринадцятеро

ТРИНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. кільк., збірн.

Тринадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками у множині);

// у знач. ім. Про таку кількість людей різної статі.

Постріли все рідшали, з-за тинів вибігло тринадцятеро і рідким цепом рушили до чубенківців (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тринадцятеро — трина́дцятеро числівник кількісний Орфографічний словник української мови
  2. тринадцятеро — -тьох, числ. збірн. Тринадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині). || у знач. ім. Про таку кількість людей різної статі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тринадцятеро — Трина́дцятеро, -ро́х, -ро́м, -рома́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. тринадцятеро — ТРИНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. збірн. Тринадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині)... Словник української мови в 11 томах
  5. тринадцятеро — Тринадцятеро числ. Тринадцать душъ, штукъ. Словник української мови Грінченка