тринадцятеро
ТРИНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. збірн. Тринадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині);
// у знач. ім. Про таку кількість людей різної статі.
Постріли все рідшали, з-за тинів вибігло тринадцятеро і рідким цепом рушили до чубенківців (Ю. Янов., II, 1958, 220).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тринадцятеро — трина́дцятеро числівник кількісний Орфографічний словник української мови
- тринадцятеро — ТРИНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. кільк., збірн. Тринадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей... Словник української мови у 20 томах
- тринадцятеро — -тьох, числ. збірн. Тринадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині). || у знач. ім. Про таку кількість людей різної статі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тринадцятеро — Трина́дцятеро, -ро́х, -ро́м, -рома́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тринадцятеро — Тринадцятеро числ. Тринадцать душъ, штукъ. Словник української мови Грінченка