1. Словник української мови у 20 томах

тричі

ТРИ́ЧІ, присл.

1. Три рази.

Тричі крига замерзала, Тричі розтавала; Тричі наймичку у Київ Катря провожала [проводжала] Так, як матір (Т. Шевченко);

Дехто каже, що кір раз буває. А воно виходить брехня. Я й сам пам'ятаю, що недугував ним аж тричі (Панас Мирний);

До Сергія Кочубея приходили старі друзі і товариші, тричі цілувались за звичаєм, і починалася довга розмова (М. Зарудний).

2. Узявши три рази (про множення).

Тричі по три буде дев'ять.

3. розм. У три рази; утричі.

Розумію й признаю я і те, що моя власна робота була б мені тричі тяжча тепер, якби прийшлось працювати на непочатому перелозі, на неораній ниві (Леся Українка);

// тільки в сполуч. із звичайним ступенем прикм. Указує на дуже високий ступінь ознаки; надто, дуже.

Індивід, навіть тричі геніальний не здатен пізнати й відтворити усього (з наук. літ.);

На одному ярмарку на Петра я стрів макухинського попа; за попом і попадя йшла, за попадею попівни, аж шість, усі тричі рябенькі (Марко Вовчок);

От чоловік він чудний .. Тричі чудний! (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тричі — три́чі прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. тричі — присл. 1》 Три рази. 2》 Узявши три рази (про множення). 3》 розм. У три рази; утричі. || тільки в сполуч. зі звичайним ступенем прикм. Указує на дуже високий ступінь ознаки; надто, дуже. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тричі — ла́дний (ла́ден, гото́вий і т. ін.) (три́чі) провали́тися крізь зе́млю. Виникає бажання у когось якомога швидше звідкись зникнути (через сором, ніяковість і т. ін.); дуже незручно, неприємно комусь. Фразеологічний словник української мови
  4. тричі — ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил. Словник синонімів української мови
  5. тричі — Три́чі, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. тричі — ТРИ́ЧІ, присл. 1. Три рази. Тричі крига замерзала, Тричі розтавала; Тричі наймичку у Київ Катря провожала [проводжала] Так, як матір (Шевч., І, 1951, 319); Дехто каже, що кір раз буває. А воно виходить брехня. Словник української мови в 11 томах