1. Словник української мови у 20 томах

тройко

ТРОЙКО́, невідм., числ. кільк., збірн., розм.

Те саме, що тро́є.

Синів – тройко, всі витязі й розумні .. Та ба! на двох ти подихнув, як змій, А третього підніс під саме небо (А. Кримський);

– Я тоді держав собак тройко, здорових таких, гарних (Г. Хоткевич);

На дворищі біля крайньої хати стояло тройко дівчат, плели вінки (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тройко — тройко́ числівник кількісний троє збірн., розм. Орфографічний словник української мови
  2. тройко — невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що троє. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тройко — Тройко́, не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. тройко — ТРОЙКО́, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що тро́є. Синів — тройко, всі витязі й розумні.. Та ба! на двох ти подихнув, як змій, А третього підніс під саме небо (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  5. тройко — Тройко числ. Трое. ум. тро́єчко. Словник української мови Грінченка