1. Словник української мови в 11 томах

тройко

ТРОЙКО́, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що тро́є.

Синів — тройко, всі витязі й розумні.. Та ба! на двох ти подихнув, як змій, А третього підніс під саме небо (Крим., Вибр., 1965, 198);

— Я тоді держав собак тройко, здорових таких, гарних (Хотк., І, 1966, 89);

На дворищі біля крайньої хати стояло тройко дівчат, плели вінки (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 518).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тройко — тройко́ числівник кількісний троє збірн., розм. Орфографічний словник української мови
  2. тройко — ТРОЙКО́, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що тро́є. Синів – тройко, всі витязі й розумні .. Та ба! на двох ти подихнув, як змій, А третього підніс під саме небо (А. Кримський); – Я тоді держав собак тройко, здорових таких, гарних (Г. Словник української мови у 20 томах
  3. тройко — невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що троє. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тройко — Тройко́, не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. тройко — Тройко числ. Трое. ум. тро́єчко. Словник української мови Грінченка