1. Словник української мови у 20 томах

тронка

ТРО́НКА, и, ж., діал.

Дзвіночок, який чабани вішають на шию тваринам, щоб їх легше було розшукувати в темряві, в лісі і т. ін.

Це найкращий час для чабана – вести отару, доки ще не жарко, по прохолодних випасах і слухати, як в тихім ранковім повітрі подзвонює тронка... (О. Гончар);

Чабан по голосу тронки чує вночі вівці, знає, як і куди вони йдуть (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тронка — тро́нка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. тронка — див. дзвін Словник синонімів Вусика
  3. тронка — [тронка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
  4. тронка — -и, ж., діал. Дзвіночок, що його чабани вішають на шию тваринам, щоб їх легше було розшукувати в темряві, в лісі і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тронка — КАЛАТА́ЛО (КАЛАТА́ЙЛО) (перев. дерев'яний прилад, яким стукав нічний вартовий або який прив'язують на шию тварин тощо), КАЛАТА́ЛКА, КАЛАТА́ЙКА розм., КЛЕПА́ЛО розм., КЛЕПА́ЧКА розм., ЦОКОТУ́ШКА розм., ЦОРКОТА́ЛО діал., БО́ВКАЛО діал. Словник синонімів української мови
  6. тронка — ТРО́НКА, и, ж., діал. Дзвіночок, який чабани вішають на шию тваринам, щоб їх легше було розшукувати в темряві, в лісі і т. ін. Це найкращий час для чабана — вести отару, доки ще не жарко, по прохолодних випасах і слухати... Словник української мови в 11 томах