трон
ТРОН, у, ч.
Багато оздоблене крісло на спеціальному підвищенні – місце монарха під час урочистих церемоній у палаці.
На золотому троні сидів старий цар Карапет з сивою довгою бородою (І. Нечуй-Левицький);
Батий поклав руку на золоте поруччя трону. Він і трон собі зробив такий, як у Чінгіс-хана (А. Хижняк);
* У порівн. Для Марусі накидали купу шкір, бесагів, киптарів – мов трон злагодили для цариці (Г. Хоткевич);
// перен. Влада монарха, монархічне правління.
– Так-от, Орисю, він разом з ключником впевнився, що я нащадок вельможного роду Корецьких, котрі стояли близько трону (М. Старицький);
[Таня:] Все на світі минає: підуть марно царства й панства, трони й корони, а любов щира останеться навіки (С. Васильченко);
Хто може скласти ціну маленькій листівці, яка хитає царський трон? (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- трон — трон іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- трон — (царський) крісло, П. ПРЕСТІЛ Словник синонімів Караванського
- трон — Крісло для правлячого архиєрея, установлене на горньому місці, а також крісло, яке ставлять -на архиєрейський амвон; крісло; кафедра Словник церковно-обрядової термінології
- трон — Престіл, стіл Словник чужослів Павло Штепа
- трон — (грец. θρόνος) багато оздоблене крісло на підвищенні, місце монарха під час урочистих церемоній; престол. Словник іншомовних слів Мельничука
- трон — (-у) ч.; мол.; жарт. Унітаз. Словник жарґонної лексики української мови
- трон — -у, ч. 1》 Багато оздоблене крісло на спеціальному підвищенні – місце монарха під час урочистих церемоній у палаці. 2》 перен. Влада монарха, монархічне правління. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трон — сиді́ти на тро́ні (на престо́лі). Царювати, правити, бути монархом. В 30-х роках ХVІІІ ст., коли на царському престолі сиділа Анна Іванівна, фактична влада була в руках німецької партії (Видатні вітч. географи..). Фразеологічний словник української мови
- трон — ТРОН (місце монарха; влада монарха); ПРЕСТО́Л (зараз перев. влада монарха); КОРО́НА (влада монарха). Королева встала з трону (І. Нечуй-Левицький); Люди поприносили цареві гостинець — золота та дороге каміння — і посипали ними престол (А. Словник синонімів української мови
- трон — Трон, -ну; тро́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- трон — ТРОН, у, ч. Багато оздоблене крісло на спеціальному підвищенні — місце монарха під час урочистих церемоній у палаці. На золотому троні сидів старий цар Карапет з сивою довгою бородою (Н.-Лев., IV, 1956, 23); Батий поклав руку на золоте поруччя трону. Словник української мови в 11 томах
- трон — (грец.) Парадне крісло царської особи, пишне оздоблення якого розраховувалось на урочисті прийоми. Архітектура і монументальне мистецтво
- трон — Трон, -ну м. 1) Престолъ, тронъ. Грин. III. 642. Сидить Бог на золотім троні. Гн. І. 83. Пан на троні, а хлоп на ослоні. Ном. № 1146. 2) Очищенная сосновая смола. Радом. у. 3) = трін. Правоб. Словник української мови Грінченка