1. Словник української мови в 11 томах

трон

ТРОН, у, ч. Багато оздоблене крісло на спеціальному підвищенні — місце монарха під час урочистих церемоній у палаці.

На золотому троні сидів старий цар Карапет з сивою довгою бородою (Н.-Лев., IV, 1956, 23);

Батий поклав руку на золоте поруччя трону. Він і трон собі зробив такий, як у Чінгіс-хана (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 542);

*У порівн. Для Марусі накидали купу шкір, бесагів, киптарів — мов трон злагодили для цариці (Хотк., II, 1966, 153);

// перен. Влада монарха, монархічне правління.

— Так-от, Орисю, він разом з ключником впевнився, що я нащадок вельможного роду Корецьких, котрі стояли близько трону (Стар., Облога.., 1961, 88);

[Таня:] Все на світі минає: підуть марно царства й панства, трони й корони, а любов щира останеться навіки (Вас., III, 1960, 122);

Хто може скласти ціну маленькій листівці, яка хитає царський трон? (Стельмах, І, 1962, 618).

Захо́дити (зійти́, сіда́ти, сі́сти і т. ін.) на трон — починати царювати, ставати монархом.

Коли Уельський принц зійшов на батьків трон, Він, як наказує традиції закон, Перед підданцями промову мав поважну (Рильський, І, 1960, 233);

— Цей плебей [Наполеон], ні в кого не спитавшись, прогнав Бурбонів і сів на королівський трон (Кочура, Зол. грамота, 1960, 330);

Сиді́ти на тро́ні — царювати, бути монархом.

Десять літ уже минало, Відколи́ спокійно, мирно Князь сидів на своїм троні З гусячим пером в руці (Фр., XIII, 1954, 14);

Утри́матися на тро́ні — зберегти владу, становище монарха.

— Та цар ладен пролити ріки народної крові, аби самому йому.. утриматися на троні (Головко, II, 1957, 310).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трон — трон іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. трон — (царський) крісло, П. ПРЕСТІЛ Словник синонімів Караванського
  3. трон — Крісло для правлячого архиєрея, установлене на горньому місці, а також крісло, яке ставлять -на архиєрейський амвон; крісло; кафедра Словник церковно-обрядової термінології
  4. трон — Престіл, стіл Словник чужослів Павло Штепа
  5. трон — (грец. θρόνος) багато оздоблене крісло на підвищенні, місце монарха під час урочистих церемоній; престол. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. трон — ТРОН, у, ч. Багато оздоблене крісло на спеціальному підвищенні – місце монарха під час урочистих церемоній у палаці. На золотому троні сидів старий цар Карапет з сивою довгою бородою (І. Нечуй-Левицький); Батий поклав руку на золоте поруччя трону. Словник української мови у 20 томах
  7. трон — (-у) ч.; мол.; жарт. Унітаз. Словник жарґонної лексики української мови
  8. трон — -у, ч. 1》 Багато оздоблене крісло на спеціальному підвищенні – місце монарха під час урочистих церемоній у палаці. 2》 перен. Влада монарха, монархічне правління. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. трон — сиді́ти на тро́ні (на престо́лі). Царювати, правити, бути монархом. В 30-х роках ХVІІІ ст., коли на царському престолі сиділа Анна Іванівна, фактична влада була в руках німецької партії (Видатні вітч. географи..). Фразеологічний словник української мови
  10. трон — ТРОН (місце монарха; влада монарха); ПРЕСТО́Л (зараз перев. влада монарха); КОРО́НА (влада монарха). Королева встала з трону (І. Нечуй-Левицький); Люди поприносили цареві гостинець — золота та дороге каміння — і посипали ними престол (А. Словник синонімів української мови
  11. трон — Трон, -ну; тро́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. трон — (грец.) Парадне крісло царської особи, пишне оздоблення якого розраховувалось на урочисті прийоми. Архітектура і монументальне мистецтво
  13. трон — Трон, -ну м. 1) Престолъ, тронъ. Грин. III. 642. Сидить Бог на золотім троні. Гн. І. 83. Пан на троні, а хлоп на ослоні. Ном. № 1146. 2) Очищенная сосновая смола. Радом. у. 3) = трін. Правоб. Словник української мови Грінченка