1. Словник церковно-обрядової термінології

трон

Крісло для правлячого архиєрея, установлене на горньому місці, а також крісло, яке ставлять -на архиєрейський амвон; крісло; кафедра

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трон — трон іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. трон — (царський) крісло, П. ПРЕСТІЛ Словник синонімів Караванського
  3. трон — Престіл, стіл Словник чужослів Павло Штепа
  4. трон — (грец. θρόνος) багато оздоблене крісло на підвищенні, місце монарха під час урочистих церемоній; престол. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. трон — ТРОН, у, ч. Багато оздоблене крісло на спеціальному підвищенні – місце монарха під час урочистих церемоній у палаці. На золотому троні сидів старий цар Карапет з сивою довгою бородою (І. Нечуй-Левицький); Батий поклав руку на золоте поруччя трону. Словник української мови у 20 томах
  6. трон — (-у) ч.; мол.; жарт. Унітаз. Словник жарґонної лексики української мови
  7. трон — -у, ч. 1》 Багато оздоблене крісло на спеціальному підвищенні – місце монарха під час урочистих церемоній у палаці. 2》 перен. Влада монарха, монархічне правління. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. трон — сиді́ти на тро́ні (на престо́лі). Царювати, правити, бути монархом. В 30-х роках ХVІІІ ст., коли на царському престолі сиділа Анна Іванівна, фактична влада була в руках німецької партії (Видатні вітч. географи..). Фразеологічний словник української мови
  9. трон — ТРОН (місце монарха; влада монарха); ПРЕСТО́Л (зараз перев. влада монарха); КОРО́НА (влада монарха). Королева встала з трону (І. Нечуй-Левицький); Люди поприносили цареві гостинець — золота та дороге каміння — і посипали ними престол (А. Словник синонімів української мови
  10. трон — Трон, -ну; тро́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. трон — ТРОН, у, ч. Багато оздоблене крісло на спеціальному підвищенні — місце монарха під час урочистих церемоній у палаці. На золотому троні сидів старий цар Карапет з сивою довгою бородою (Н.-Лев., IV, 1956, 23); Батий поклав руку на золоте поруччя трону. Словник української мови в 11 томах
  12. трон — (грец.) Парадне крісло царської особи, пишне оздоблення якого розраховувалось на урочисті прийоми. Архітектура і монументальне мистецтво
  13. трон — Трон, -ну м. 1) Престолъ, тронъ. Грин. III. 642. Сидить Бог на золотім троні. Гн. І. 83. Пан на троні, а хлоп на ослоні. Ном. № 1146. 2) Очищенная сосновая смола. Радом. у. 3) = трін. Правоб. Словник української мови Грінченка