трясучий
ТРЯСУ́ЧИЙ, а, е, розм.
1. Який трясеться або трясе під час їзди; труський.
Трясуча бричка, бризки з-під коліс, Дух поту кінського, бліде світання, І станція, і поїзд залізничний, Думки безладні, як в болючім сні... (М. Рильський).
2. Те саме, що трясови́нний.
Люди з сяким-таким скарбом за плечима, на візку чи в саквах на засідланім коні втікали в густі хащі лісів, за трясучі багна, куди б не спромігся бусурман ступити брудною ногою (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- трясучий — трясу́чий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- трясучий — -а, -е, розм. 1》 Який трясеться або трясе під час їзди; труський. 2》 Те саме, що трясовинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трясучий — ТРЯСУ́ЧИЙ, а, е, розм. 1. Який трясеться або трясе під час їзди; труський. Трясуча бричка, бризки з-під коліс, Дух поту кінського, бліде світання, І станція, і поїзд залізничний, Думки безладні, як в болючім сні… (Рильський, III, 1961, 149). Словник української мови в 11 томах