тріангуляція
ТРІАНГУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.
1. мат. Метод визначення великих відстаней на земній поверхні, за яким остання розбивається, поділяється на трикутники; при цьому вимірюється сторона одного з трикутників і горизонтальні кути всіх трикутників безпосередньо, решта ж сторін визначається тригонометричними обчисленнями.
2. геод. Визначення положення опорних точок на земній поверхні для топографічного знімання місцевості.
Друга можливість використання штучних супутників Землі для геодезії – це космічна тріангуляція (з наук.-попул. літ.);
Для вимірювання Землі у XVII –XIX століттях використовували точний метод тріангуляції (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тріангуляція — тріангуля́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- тріангуляція — -ї, ж. 1》 мат. Метод визначення великих відстаней на земній поверхні, за яким остання розбивається, поділяється на трикутники. 2》 геод. Визначення положення опорних точок на земній поверхні для топографічного знімання місцевості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тріангуляція — тріангуля́ція (від лат. triangulum – трикутник) 1. Метод геодезичних вимірювань па місцевості за допомогою системи трикутників. 2. Метод вимірювання довжини дуги меридіана обчисленням сторін ряду трикутників. Словник іншомовних слів Мельничука
- тріангуляція — ТРІАНГУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. 1. мат. Метод визначення великих відстаней на земній поверхні, за яким остання розбивається, поділяється на трикутники; при цьому вимірюється сторона одного з трикутників і горизонтальні кути всіх трикутників безпосередньо... Словник української мови в 11 томах
- тріангуляція — (лат. — трикутник) Система пропорціонування споруд за допомогою трикутників (докл. див. пропорційна система). Найпоширенішою була у Стародавньому Єгипті і в західноєвропейській архітектурі готичного стилю. Архітектура і монументальне мистецтво