трійця
ТРІ́ЙЦЯ, і, ж.
1. У християнській релігії – триєдине божество, у якому поєднуються: бог-отець, бог-син і бог-дух святий.
2. розм. Про трьох осіб, людей, що пов'язані між собою близькими стосунками, часто бувають разом і т. ін.
Оця трійця [Янек, Владек і Адам] була серед чотирьох десятків ув'язнених, як сонячний промінь серед похмуро-сумних скель (Олесь Досвітній);
Ми з сестричкою .. спостерігали, як добродійна, благочестива трійця во ім'я святої правди на землі аж кривилася та вижимала останні соки з богопротивного зеленого змія (О. Ковінька);
* Образно. Найсильніше враження .. справила на мене ця трійця: Пісня, Кобзар і Гоголь, твори, яким я не знаю рівних в світовій літературі (С. Васильченко).
3. розм. Те саме, що тро́є.
Крізь бамбукові хащі неквапом просуваються якісь величезні сірі громади. – Ціле стадо слонів. Шестеро старих і трійця підслоників (Ю. Смолич);
Трійця ледацюг зранку до вечора грають у дурня (з газ.);
// у знач. присл. трі́йцею. Утрьох.
Нерідко вони ходили трійцею в степ виглядати Цимбала (О. Гончар).
4. заст. Трисвічник.
На столі трійця в васильках, в калині, казанок з кропильцем, надпалена свічка воскова (Сл. Б. Грінченка);
// Три з'єднані разом свічки.
Став боярин, старша дружка і світилка стала, Шаблю й трійцю восковую у руках держала (Сл. Б. Грінченка);
Кругом його [Василя] багато дівчат-світилок і молодих свашок з засвіченими трійцями в руках (І. Нечуй-Левицький).
5. церк. Те саме, що тро́йця; зелені свята.
Значення в інших словниках
- Трійця — Трі́йця іменник жіночого роду християнське свято Орфографічний словник української мови
- трійця — Триєдиний Бог, ЖМ. трійка, кн. тріяда, тріюмвірат, (- свято) Зелені свята, д. тройця Словник синонімів Караванського
- Трійця — І Тройця див. Зіслання Святого Духа на Апостолів Словник церковно-обрядової термінології
- трійця — -і, ж. 1》 У християнській релігії – триєдиний Бог, в якому поєднуються Бог-Отець, Бог-Син і Бог – Дух Святий. 2》 розм. Про трьох осіб, людей, що пов'язані між собою близькими стосунками, часто бувають разом і т. ін. 3》 розм. Те саме, що троє. || у знач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Трійця — ТРИ (назва числа 3 і його цифрового позначення), ТРІ́ЙКА, ТРО́Є збірн., ТРІ́ЙКО збірн. розм., ТРІ́ЙЦЯ збірн. розм. ТРИСВІ́ЧНИК, ТРІ́ЙЦЯ заст. До глупої ночі в опочивальні у Ярослава горів трисвічник (П. Словник синонімів української мови
- трійця — Трі́йця, -ці, -цею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- трійця — ТРІ́ЙЦЯ, і, ж. 1. У християнській релігії — триєдине божество, у якому поєднуються: бог-отець, бог-син і бог-дух святий. 2. розм. Про трьох осіб, людей, що пов’язані між собою близькими стосунками, часто бувають разом і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- Трійця — Трійця, тройця, -ці ж. 1) Троица, Богъ въ трехъ лицахъ. Ном. № 4511, 4512. 2) Трисвѣщникъ. Шух. І. 270, 299 — 301, 310. На столі трійця в васильках, в калині, казанок з кропильцем, надпилена свічка воскова. Сим. 232. Словник української мови Грінченка