трійця

трі́йця

-і, ж.

1》 У християнській релігії – триєдиний Бог, в якому поєднуються Бог-Отець, Бог-Син і Бог – Дух Святий.

2》 розм. Про трьох осіб, людей, що пов'язані між собою близькими стосунками, часто бувають разом і т. ін.

3》 розм. Те саме, що троє.

|| у знач. присл. трійцею. Утрьох.

4》 заст. Трисвічник.

|| Три з'єднані разом свічки.

5》 церк. Те саме, що тройця; зелені свята.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

Трійця — Трі́йця іменник жіночого роду християнське свято Орфографічний словник української мови
трійця — Триєдиний Бог, ЖМ. трійка, кн. тріяда, тріюмвірат, (- свято) Зелені свята, д. тройця Словник синонімів Караванського
Трійця — І Тройця див. Зіслання Святого Духа на Апостолів Словник церковно-обрядової термінології
трійця — ТРІ́ЙЦЯ, і, ж. 1. У християнській релігії – триєдине божество, у якому поєднуються: бог-отець, бог-син і бог-дух святий. 2. розм. Про трьох осіб, людей, що пов'язані між собою близькими стосунками, часто бувають разом і т. ін. Словник української мови у 20 томах
Трійця — ТРИ (назва числа 3 і його цифрового позначення), ТРІ́ЙКА, ТРО́Є збірн., ТРІ́ЙКО збірн. розм., ТРІ́ЙЦЯ збірн. розм. ТРИСВІ́ЧНИК, ТРІ́ЙЦЯ заст. До глупої ночі в опочивальні у Ярослава горів трисвічник (П. Словник синонімів української мови
трійця — Трі́йця, -ці, -цею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
трійця — ТРІ́ЙЦЯ, і, ж. 1. У християнській релігії — триєдине божество, у якому поєднуються: бог-отець, бог-син і бог-дух святий. 2. розм. Про трьох осіб, людей, що пов’язані між собою близькими стосунками, часто бувають разом і т. ін. Словник української мови в 11 томах
Трійця — Трійця, тройця, -ці ж. 1) Троица, Богъ въ трехъ лицахъ. Ном. № 4511, 4512. 2) Трисвѣщникъ. Шух. І. 270, 299 — 301, 310. На столі трійця в васильках, в калині, казанок з кропильцем, надпилена свічка воскова. Сим. 232. Словник української мови Грінченка