тріпотливий

ТРІПОТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який часто, дрібно коливається, дрижить, тріпоче.

Свічка горіла, і вогник її покрученою ледь тріпотливою цівкою кіптяви тягся догори (Ю. Смолич);

Сіроокий парубок виходив з молодого жита і простягав Лукії тріпотливу червону квітку (О. Донченко);

// Який безперестанно здригається, рухається.

Він і сам не знав, як користуватися цією тріпотливою стрілкою на круглому блискучому диску під товстим дзеркальним склом, а вже солдати напевно не зможуть користуватися компасом (З. Тулуб);

Зуби його цокотіли, і руки зробилися тріпотливими, неспокійними, вони ніби шукали чогось (Григорій Тютюнник);

У хвилину збудження її тріпотливі вії знімаються раптом угору, блискучі очі нерухоміють (Я. Галан);

// Який має, розвівається (на вітрі, у повітрі).

Саме в цей час з-за лісу виглянув краєчок сонця, і перші промені заграли на хвилях мого тріпотливого прапора (Л. Смілянський).

2. Який судорожно здригається всім тілом.

Мовчки поставив він на камінь сапет, повний тріпотливої риби (З. Тулуб);

// Який часто й посилено б'ється (про серце).

Тріпотливе серце школяра наповнилось невимовною гордістю (О. Донченко);

// Який мигтить, мерехтить, блимає (про світло, вогонь і т. ін.).

Благословен, хто вигадав маяк, Цей промінь, що спалахує над морем, Надії й віри тріпотливий знак (М. Рильський);

Тріпотливий вогник вихопив з темряви сонне обличчя Черняєвої (О. Донченко);

// Який звучить тремтливо, переливчасто (про звук, голос і т. ін.).

Звідкілясь із городу долинули до нього якісь хвилюючі, тріпотливі звуки (О. Донченко);

Замість мелодійних жайворонків, замість їхньої тріпотливої веселої пісні, степ сповнився кряканням чорного гайвороння (Д. Бедзик).