тріскучий

ТРІСКУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який тріщить, діючи, утворює тріск чи звуки, схожі на тріск.

Під дубом на снігу горить огонь – великий, веселий, тріскучий (С. Васильченко);

Літак висипає над подвір'ям дрібні тріскучі гранати. Пороснуло, залущало скрізь, немов розсипалась на скалки висока скляна стіна (О. Гончар);

Федоська запалила і поставила на припічку, під комином, тріскучу скалку (М. Олійник);

Не дратувала Крайнюка і тріскуча друкарська машинка, що зранку до пізньої ночі торохтіла за стіною в сусідній кімнаті (В. Кучер);

// Який при дотику, натискуванні і т. ін. утворює тріск або звуки, схожі на тріск.

Під копитами в коней, замість тріскучої стерні, вже репається червоне кавуняччя (О. Гончар);

Поправив [Андрій] тріскучий брезентовий плащ, яким накрита була дівчина (Л. Дмитерко);

// Який сильно й різко лунає, розлягається.

Вдарив в липу грім тріскучий – Липа розкришилась, І луна кругом по лісі Дико розкотилась. (С. Руданський);

Перекотилася луна по переліску, відгукнулася під горою і тріскучим ляском ще раз вкрила село (Іван Ле);

Вибух був гучний і тріскучий (Григорій Тютюнник);

Одна його постать на трибуні вирвала тоді з натовпу бурю радісного галасу і тріскучих аплодисментів (С. Васильченко).

2. перен. Розрахований на зовнішній ефект, але пустий, беззмістовний.

[Ромодан:] Ходім .. і спитаємо всіх чесно і відкрито: за кого ви? За заслужених пустодзвонів чи за тих, хто бачить потреби держави, потреби людей і без тріскучих фраз, всім серцем, гарячим ділом хоче допомогти (О. Корнійчук);

– Я дуже не люблю .. тріскучих слів. Вони не мають смислу (В. Собко).