тріскучий
ТРІСКУ́ЧИЙ, а, е.
1. Який тріщить, діючи, утворює тріск чи звуки, схожі на тріск.
Під дубом на снігу горить огонь — великий, веселий, тріскучий (Вас., II, 1959, 303);
Літак висипає над подвір’ям дрібні тріскучі гранати. Пороснуло, залущало скрізь, немов розсипалась на скалки висока скляна стіна (Гончар, III, 1959, 277);
Федоська запалила і поставила на припічку, під комином, тріскучу скалку (М. Ол., Леся, 1960, 84);
Не дратувала Крайнюка і тріскуча друкарська машинка, що зранку до пізньої ночі торохтіла за стіною в сусідній кімнаті (Кучер, Голод, 1961, 18);
// Який при дотику, натискуванні і т. ін. утворює тріск або звуки, схожі на тріск.
Під копитами в коней, замість тріскучої стерні, вже репається червоне кавуняччя (Гончар, ІІ, 1959, 123);
Поправив [Андрій] тріскучий брезентовий плащ, яким накрита була дівчина (Дмит., Наречена, 1959, 153);
// Який сильно й різко лунає, розлягається.
Вдарив в липу грім тріскучий — Липа розкришилась, І луна кругом по лісі Дико розкотилась.. (Рудан., Тв., 1959, 47);
Перекотилася луна по переліску, відгукнулася під горою і тріскучим ляском ще раз вкрила село (Ле, Мої листи, 1945, 19);
Вибух був гучний і тріскучий (Тют., Вир, 1964, 496);
Одна його постать на трибуні вирвала тоді з натовпу бурю радісного галасу і тріскучих аплодисментів (Вас., II, 1959, 12);
Петушек поважно розповідав щось, а чийсь незнайомий, трохи тріскучий голос безцеремонно перебивав його (Шовк., Інженери, 1956, 41).
Тріску́чий біль [голови́] — сильний головний біль, при якому здається, що голова тріщить, розламується.
Я прокинувся другого дня аж десь надвечером [надвечір] з тріскучим болем голови (Фр., IV, 1950, 287);
Тріску́чий моро́з — дуже сильний, лютий мороз.
— Або зимою… застукають тріскучі морози, зніметься завірюха, хуртовина… (Мирний, І, 1949, 360);
Надворі був тріскучий мороз, з вітром (Грим., Син.., 1950, 205);
Тріску́ча ніч — ніч з дуже сильним, лютим морозом.
Вирушаючи з відрами на річку, Вутанька щоразу мусить брати й сокиру з собою: після тріскучої ночі ополонки доводиться прорубувати заново (Гончар, II, 1959, 163);
Надворі тріскуча морозяна ніч… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 190).
2. перен. Розрахований на зовнішній ефект, але пустий, беззмістовний.
[Ромодан:] Ходім.. і спитаємо всіх чесно і відкрито: за кого ви? За заслужених пустодзвонів чи за тих, хто бачить потреби держави, потреби людей і без тріскучих фраз, всім серцем, гарячим ділом хоче допомогти (Корн., II, 1955, 345);
— Я дуже не люблю.. тріскучих слів. Вони не мають смислу (Собко, Біле полум’я, 1952, 71).
Значення в інших словниках
- тріскучий — тріску́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- тріскучий — Тріскотливий, (що клацає) ляскучий, (мороз) лютий, скрипучий, шпаркий, (- фрази) П. гучний, пустодзвонний, беззмістовний, помпезний, пустопорожній, пишномовний, тріскотючий Словник синонімів Караванського
- тріскучий — (мороз) лютий Словник чужослів Павло Штепа
- тріскучий — ТРІСКУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який тріщить, діючи, утворює тріск чи звуки, схожі на тріск. Під дубом на снігу горить огонь – великий, веселий, тріскучий (С. Васильченко); Літак висипає над подвір'ям дрібні тріскучі гранати. Словник української мови у 20 томах
- тріскучий — -а, -е. 1》 Який тріщить, діючи, утворює тріск чи звуки, схожі на тріск. || Який за дотику, натискування і т. ін. утворює тріск або звуки, схожі на тріск. || Який сильно й різко лунає, розлягається. Тріскучий мороз. 2》 перен. Розрахований на зовнішній ефект, але пустий, беззмістовний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тріскучий — ЛЮ́ТИЙ (про мороз, спеку, вітер і т. ін. — надзвичайно сильний), СТРАШНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙ, НЕСАМОВИ́ТИЙ, НЕЩА́ДНИЙ, БЕЗПОЩА́ДНИЙ, ШАЛЕ́НИЙ, ЗЛИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, ЖОРСТО́КИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ, НЕСТЯ́МНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
- тріскучий — Тріскучий, -а, -е Трескучій, издающій трескъ. Твій язик — як стріли з лука, як той жар яркий, тріскучий. К. Псал. 289. Словник української мови Грінченка