туди

ТУДИ́, присл.

1. У той бік, в те місце; протилежне сюди.

Дивилась [Емене] туди, вниз, на білі оселі серед розкішних гаїв (М. Коцюбинський);

Туди, на залиту вогнем Україну, летить моє серце, летить (В. Сосюра);

// У місце, вказане, назване раніше або відоме з ситуації.

Був гай, такий густий, пущі такі за річкою – все вона туди ходить (Марко Вовчок);

Ці думки завдали Панькові такого страху, що він не важився заходити до сіней, тільки назирці заглядав туди (Л. Мартович);

О друже добрий мій, допоможи старому Цей меч пощерблений, недобиток шолому І щит, мій добрий щит, повісить на стіні. Візьми туди ж і лук (М. Зеров).

2. також зі сл. он, ось, ген. Саме в тому напрямку, куди показує той, хто говорить.

[Тірца (показує на вогник):] – Однеси лист... Он туди, два вікна видно. Оддай до рук пані (М. Коцюбинський);

Весь вигін – ярмарковище – був запруджений возами, аж ген туди за вітряки (А. Головко);

– Я хотів дострелити он туди, – сміючись, показував пустун рукою вгору (О. Гончар).

3. Уживається як співвідносне слово в головному реченні при підрядному місця з сполучниками де, звідки, куди тощо.

– Коли ж згинув чорнобривий, То й я погибаю. Тогді неси [вітре] мою душу Туди, де мій милий; Червоною калиною Постав на могилі (Т. Шевченко);

Він біжить навпростець, без стежки, туди, звідки чує голос (М. Коцюбинський);

Здалека чути переплеск весла, Падуть листки пожовклі і червоні І тихо плинуть по холоднім лоні Туди, куди і молодість пішла (М. Рильський);

– І Катря з ним їде? – спитав Зозуля. – Куди голка, туди й нитка, – пояснила Уляна (В. Кучер).

(1) І не туди́ – не звертати уваги на що-небудь.

[Химка:] Що ж се я? Забалакалася з вами, та й не туди, що самовар зовсім погас (Панас Мирний);

– Батеньку! – аж руками сплеснув Чистогоров. – А я й не туди, хто це з тобою. – І вся його увага одразу ж перейшла на Надію (Яків Баш).

◇ (2) [І] туди́ й сюди́<[І] сюди́ й туди́> – у різні місця, в різних напрямках.

Ну, як би так мені туди? Хоч би ж тобі де-небудь щілка – Я і туди, я і сюди – Ніяк: ні зверху, ні з причілка (Л. Глібов);

Люди снуються туди і сюди – хто знає, куди й для чого (М. Коцюбинський);

Вони тупцювали сюди й туди, забігали зо всіх боків довкола воюючих, кричали (У. Самчук);

(3) Не туди́:

а) не звертати уваги на що-небудь; забувати про щось.

[Химка:] Що ж се я? Забалакалася з вами, та й не туди, що самовар зовсім погас (Панас Мирний);

– Батеньку! – аж руками сплеснув Чистогоров. – А я й не туди, хто це з тобою. – І вся його увага одразу ж перейшла на Надію (Яків Баш);

б) (зі сл. ду́мати, говори́ти і под.) не те, що слід.

– Не гармоніст – шахтар мені, шахтар потрібен з тебе. – Я думав... – Думав не туди (П. Дорошко);

Не туди́ па́льці (ру́ки) стоя́ть див. па́лець;

(4) Ні (ані́) туди́ ні (ані́) сюди́ – у незмінному стані; нерухомо, не посуваючись.

Минув тиждень, два, місяць. Справа стояла на місці – ні туди ні сюди (В. Винниченко);

– І закріпимо [верстат]. Щоб ні туди йому, ні сюди (О. Донченко);

І так патраючи та скубаючи себе зо всієї сили, вони [жінки] вперлися на місці – ані туди ані сюди і при тому вивискували, мов кобили, коли до них залицяються жеребці (У. Самчук);

Ні сюди́ мики́та, ні туди́ мики́та див. сюди́;

Ру́ки не туди́ стоя́ть див. рука́;

[Там (туди́),] де ко́зам ро́ги пра́влять <�Там, де Си́дір ко́зам ро́ги пра́вить> див. пра́вити³;

(5) То туди́, то сюди́ – у різні боки, в різних напрямках.

Сидить [Андрійко]. Не плаче... Тільки перелякані блискучі очі бігають то туди, то сюди (М. Коцюбинський);

Туди́ до ли́ха! див. ли́хо¹;

(6) Туди́ ж! – робити те саме, що й інші, не завжди маючи для цього підстави або права.

[Любов:] І сей туди ж, докоряє! Зрадили, бачте, його надії! Хто ж просив надіятись! (Леся Українка);

– Тільки дівка.., така алюрна та вродлива, як наша вчителька. – То тому тебе й понесло в таку грязюку. Старе луб'я, а туди ж, – проказала тітка Орина, піджавши губи (П. Панч);

Туди́ й доро́га див. доро́га;

(7) Туди́ й (та) наза́д (зві́дти, ві́дти) – в обидва кінці.

Щодня надвечір ходила Султанівна чарівнича Туди й відти до криниці (П. Грабовський);

– А як же ти думав? Прошеніє треба тут одно написати, друге губернатору подати. А поїхати туди та звідти, а там прохати (Панас Мирний);

– Правда, що ви могли б через океан – туди й назад – без заправки? (О. Гончар).