тулумбас
ТУЛУМБА́С, а, ч.
Старовинний ударний музичний інструмент, що має форму мідної чаші (казана), обтягнутої з відкритого боку шкірою, по якій б'ють калаталом.
Хмельницький зійшов з помосту, і, розтинаючи повітря на тисячі дзвінких скалок, заграли сурми і вдарили тулумбаси (Н. Рибак);
* Образно. Тне гроза у тулумбас, Буря – на басолі... (В. Бичко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тулумбас — тулумба́с іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тулумбас — -а, ч. Старовинний ударний музичний інструмент, що має форму мідної чаші, обтягнутої з відкритого боку шкірою, по якій б'ють калаталом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тулумбас — Тулумба́с, -са; -ба́си, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тулумбас — ТУЛУМБА́С, а, ч. Старовинний ударний музичний інструмент, що має форму мідної чаші (казана), обтягнутої з відкритого боку шкірою, по якій б’ють калаталом. Словник української мови в 11 томах
- тулумбас — Тулумбас, -са м. Старинное музыкальное орудіе въ родѣ литавръ. Списи блищать, шапки рябіють, б'ють тулумбаси. Сердюки по полю скачуть. Греб. 343. Словник української мови Грінченка