1. Словник української мови у 20 томах

тумануватий

ТУМАНУВА́ТИЙ, а, е, розм.

Дурнуватий, придуркуватий.

Він .. штуркав підпасича, троха тумануватого хлопчика (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тумануватий — Дурнуватий [V-VII] — придуркуватий [I] Словник з творів Івана Франка
  2. тумануватий — туманува́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  3. тумануватий — туманува́тий дурнуватий, необізнаний, незнаючий (ст)|| = мішіґенуватий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. тумануватий — -а, -е, розм. Дурнуватий, придуркуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тумануватий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. тумануватий — Туманува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тумануватий — ТУМАНУВА́ТИЙ, а, е, розм. Дурнуватий, придуркуватий. Він.. штуркав підпасича, троха тумануватого хлопчика (Фр., VII, 1951, 75). Словник української мови в 11 томах