туп
ТУП, ТУП-ТУ́П, ТУПУ́-ТУПУ́, виг.
1. Звуконаслідування, що означає звук від ходіння, бігу.
Аж чую: “туп-туп!” Шкандибають два мули (А. Кримський);
Щось щебетала Гашка ранково, потім побігла з цеберками повними, ногами тими, як кізонька: туп-туп, туп-туп... (А. Головко);
// у знач. ім. Тупання.
Розлога долина Вся червоніє од міді, від тупу численного люду Тяжко дуднить (М. Зеров).
2. розм. Уживається як присудок за знач. ту́пати, ту́пнути.
Ой приїхав [козак] під ворота, Кінь ногою туп, туп! “Вийди, вийди, чорнявая, Бо я вже тут, тут!” (з народної пісні);
Туп, туп ніженьками! Цок, цок підківками! (Ганна Барвінок);
Цап відскочив... туп ногами! (С. Олійник);
Дай, Маринко, мамі ручку, тупу-тупу ніжками (Н. Забіла).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- туп — туп вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- туп — туп-туп, тупу-тупу, виг. 1》 Звуконаслідування, що означає звук від ходіння, бігу. || у знач. ім. Тупання. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. тупати, тупнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- туп — ТУ́ПАННЯ (биття, стукання ногами об підлогу, землю), ТУ́ПІТ, ТУП розм., ТУПОТА́ННЯ (ТУПОТІ́ННЯ) підсил.; ТУПОТНЯ́ розм., ТУПОТНЯВА розм., ТУПАНИ́НА розм. (часте, сильне стукання; стукання багатьох людей). Знадвору, під дверима, почулося тупання ніг (Д. Словник синонімів української мови
- туп — ТУП, ТУП-ТУ́П, ТУПУ́-ТУПУ́, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук від ходіння, бігу. Аж чую: «туп-туп!» Шкандибають два мули (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах