1. Словник синонімів української мови

туп

ТУ́ПАННЯ (биття, стукання ногами об підлогу, землю), ТУ́ПІТ, ТУП розм., ТУПОТА́ННЯ (ТУПОТІ́ННЯ) підсил.; ТУПОТНЯ́ розм., ТУПОТНЯВА розм., ТУПАНИ́НА розм. (часте, сильне стукання; стукання багатьох людей). Знадвору, під дверима, почулося тупання ніг (Д. Бедзик); В нічній тиші тупіт кінських копит віддавався лунко і виразно (Григорій Тютюнник); Розлога долина.. від тупу численного люду Тяжко дуднить (М. Зеров); Чулося одне глухе тупотання нестямної біганини серед широкого майдану (Панас Мирний); Галас і тупотіння підходили все ближче (П. Куліш); Біля надвірного входу почулася тупотнява, гомін (А. Хорунжий); Через який час до Василя виразно донісся крик паничів, тупанина ногами (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туп — туп вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. туп — ТУП, ТУП-ТУ́П, ТУПУ́-ТУПУ́, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук від ходіння, бігу. Аж чую: “туп-туп!” Шкандибають два мули (А. Кримський); Щось щебетала Гашка ранково, потім побігла з цеберками повними, ногами тими, як кізонька: туп-туп, туп-туп... Словник української мови у 20 томах
  3. туп — туп-туп, тупу-тупу, виг. 1》 Звуконаслідування, що означає звук від ходіння, бігу. || у знач. ім. Тупання. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. тупати, тупнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. туп — ТУП, ТУП-ТУ́П, ТУПУ́-ТУПУ́, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук від ходіння, бігу. Аж чую: «туп-туп!» Шкандибають два мули (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах