тупуватий
ТУПУВА́ТИЙ, а, е.
Дещо тупий.
Листки [тирличу] лінійно-ланцетні, тупуваті, багатожилкові (з наук. літ.);
Ніколи не образить [Віталій] товариша, навіть якщо той і тупуватий (О. Гончар);
Тупуватий ніж.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тупуватий — тупува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- тупуватий — -а, -е. Дещо тупий. Тупуватий ніж. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тупуватий — ТУПУВА́ТИЙ, а, е. Дещо тупий. Листки [тирличу] лінійно-ланцетні, тупуваті, багатожилкові (Лікар. рослини.., 1958, 55); Ніколи не образить [Віталій] товариша, навіть якщо той і тупуватий (Гончар, Тронка, 1963, 87); Тупуватий ніж. Словник української мови в 11 томах