1. Словник української мови в 11 томах

тупуватий

ТУПУВА́ТИЙ, а, е. Дещо тупий.

Листки [тирличу] лінійно-ланцетні, тупуваті, багатожилкові (Лікар. рослини.., 1958, 55);

Ніколи не образить [Віталій] товариша, навіть якщо той і тупуватий (Гончар, Тронка, 1963, 87);

Тупуватий ніж.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тупуватий — тупува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тупуватий — ТУПУВА́ТИЙ, а, е. Дещо тупий. Листки [тирличу] лінійно-ланцетні, тупуваті, багатожилкові (з наук. літ.); Ніколи не образить [Віталій] товариша, навіть якщо той і тупуватий (О. Гончар); Тупуватий ніж. Словник української мови у 20 томах
  3. тупуватий — -а, -е. Дещо тупий. Тупуватий ніж. Великий тлумачний словник сучасної мови