1. Словник української мови у 20 томах

турчання

ТУРЧА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. турча́ти і звуки, утворювані цією дією.

Довге і протяжне турчання не вгавало (Панас Мирний);

Жив він на першій перії хат від степу, і сюди було добре чути турчання машин, що працювали на оранці толоки (С. Добровольський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турчання — турча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. турчання — -я, с. Дія за знач. турчати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. турчання — ТУРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. турча́ти і звуки, утворювані цією дією. Довге і протяжне турчання не вгавало (Мирний, І, 1954, 269); Жив він на першій перії хат від степу, і сюди було добре чути турчання машин, що працювали на оранці толоки (Добр., Тече річка… 1961, 179). Словник української мови в 11 томах