1. Словник української мови в 11 томах

турчання

ТУРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. турча́ти і звуки, утворювані цією дією.

Довге і протяжне турчання не вгавало (Мирний, І, 1954, 269);

Жив він на першій перії хат від степу, і сюди було добре чути турчання машин, що працювали на оранці толоки (Добр., Тече річка… 1961, 179).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турчання — турча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. турчання — ТУРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. турча́ти і звуки, утворювані цією дією. Довге і протяжне турчання не вгавало (Панас Мирний); Жив він на першій перії хат від степу, і сюди було добре чути турчання машин, що працювали на оранці толоки (С. Добровольський). Словник української мови у 20 томах
  3. турчання — -я, с. Дія за знач. турчати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови