1. Словник української мови у 20 томах

тутешній

ТУТЕ́ШНІЙ, я, є.

Наявний у даному місці, характерний для даного місця; місцевий.

Вона [попадя] ні на хвилину не вгавала: то гудила порядки тутешні, то згадувала губернію і зітхала (Панас Мирний);

Розповів він Сахно навіть дещо з тутешніх звичаїв (Ю. Смолич);

З-за музичного павільйону назустріч їм іде учитель фізики тутешньої школи (О. Іваненко);

– Досить глянути ось на цю піщугу, щоб зрозуміти тутешнє хліборобство (Олесь Досвітній);

// Який мешкає або працює в даному місці.

Пішла слава, що Дратівна Маруся і горда, і пишна; за тутешніх парубків не хоче, а жде собі панича із-за моря (Г. Квітка-Основ'яненко);

Стежкою підіймаються люди – це чужі, не тутешні йдуть на заробітки в Таврію (Ю. Яновський);

– А ви хто? – Садівник тутешній, Мурашко (О. Гончар).

◇ (1) Без но́чі не туте́шній, ірон. – нікому не відомий, чужий для всіх.

– Братова приймила приймака, а він без ночі не тутешній, прожив три дні, та й шукай вітра в полі (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тутешній — туте́шній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тутешній — див. МІСЦЕВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. тутешній — [тутешн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. тутешній — -я, -є. Наявний у даному місці, характерний для даного місця; місцевий. || Який мешкає або працює в даному місці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тутешній — без но́чі не туте́шній, ірон. Нікому не відомий, чужий для всіх. — Братова приймила приймака, а він без ночі не тутешній, прожив три дні, та й шукай вітра в полі (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  6. тутешній — МІСЦЕ́ВИЙ (який стосується певної місцевості, живе в якійсь місцевості тощо), ТУТЕ́ШНІЙ, ЕНДЕМІ́ЧНИЙ спец. (властивий даній місцевості, поширений в ній). Оповідач, Матвій Петрович Кравченко, могутньої будови чоловік, був місцевий житель і старожил (В. Словник синонімів української мови
  7. тутешній — Туте́шній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тутешній — ТУТЕ́ШНІЙ, я, є. Наявний у даному місці, характерний для даного місця; місцевий. Вона [попадя] ні на хвилину не вгавала: то гудила порядки тутешні, то згадувала губернію і зітхала (Мирний, III, 1954, 193)... Словник української мови в 11 томах
  9. тутешній — Туте́шній, -я, -є Здѣшній. Ти, здається, не тутешній? Котл. Н. П. 382. Їм і байдуже, що діється наоколо і в тутешнім краї. Стор. МПр. 89. Словник української мови Грінченка