1. Словник української мови у 20 томах

тухлий

ТУ́ХЛИЙ, а, е.

Зіпсований, з неприємним різким запахом гниття, розкладу (про харчові продукти).

Після борщу подали [бурлакам] кашу. Каша була з тухлого пшона (І. Нечуй-Левицький);

Хитрий сомище не йшов ні на яку принаду: ні на жабу, ні на кусок тухлого м'яса (О. Донченко);

// Затхлий, несвіжий (про воду і т. ін.).

– У нас вода не тухла, будете свіжу пити все літо! (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тухлий — ту́хлий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тухлий — Гнилий, смердючий, о. з душком; (- воду) затхлий, не свіжий. Словник синонімів Караванського
  3. тухлий — див. смердючий Словник синонімів Вусика
  4. тухлий — -а, -е. Зіпсований, з неприємним різким запахом гниття, розкладу (про харчові продукти). || Затхлий, несвіжий (про воду і т. ін.). Тухла вена жарг. — задній прохід. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тухлий — ТУ́ХЛИЙ, а, е. Зіпсований, з неприємним різким запахом гниття, розкладу (про харчові продукти). Після борщу подали [бурлакам] кашу. Каша була з тухлого пшона (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах