1. Словник української мови в 11 томах

тухлий

ТУ́ХЛИЙ, а, е. Зіпсований, з неприємним різким запахом гниття, розкладу (про харчові продукти).

Після борщу подали [бурлакам] кашу. Каша була з тухлого пшона (Н.-Лев., II, 1956, 208);

Хитрий сомище не йшов ні на яку принаду: ні на жабу, ні на кусок тухлого м’яса (Донч., VI, 1957, 214);

// Затхлий, несвіжий (про воду і т. ін.).

— У нас вода не тухла, будете свіжу пити все літо! (Гончар, Таврія, 1952, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тухлий — ту́хлий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тухлий — Гнилий, смердючий, о. з душком; (- воду) затхлий, не свіжий. Словник синонімів Караванського
  3. тухлий — див. смердючий Словник синонімів Вусика
  4. тухлий — ТУ́ХЛИЙ, а, е. Зіпсований, з неприємним різким запахом гниття, розкладу (про харчові продукти). Після борщу подали [бурлакам] кашу. Каша була з тухлого пшона (І. Словник української мови у 20 томах
  5. тухлий — -а, -е. Зіпсований, з неприємним різким запахом гниття, розкладу (про харчові продукти). || Затхлий, несвіжий (про воду і т. ін.). Тухла вена жарг. — задній прохід. Великий тлумачний словник сучасної мови