1. Словник української мови у 20 томах

тучний

ТУЧНИ́Й, а́, е́, рідко.

Великий, але короткочасний, з грозою (про дощ).

Дощ тучний давно вже перестав, з обложних хмар сіяло, мов крізь сито (Панас Мирний).

ТУ́ЧНИЙ, а, е. розм.

1. Добре вгодований, гладкий (перев. про тварин).

На торзі купив собі [десятник] три коні: одного сліпого, другого худого, а третього тучного (А. Калин);

// Густий, буйний, соковитий (про рослини).

Сріблястими хвилями струменяться по луках тучні трави (О. Копиленко);

Тучні жита стояли колись тут у низині, відкриті гарячому південному сонцю (Ю. Смолич).

2. Жирний, родючий (про землю, ґрунт).

Співає Маланці колос, сміється лука ранніми росами, .. кличуть городи синім сочистим листом, тучна земля диха на неї теплом (М. Коцюбинський);

Людська кров цебеніла скрізь на тучну й без крові землю (О. Ільченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тучний — ту́чний прикметник вгодований тучни́й прикметник дощ рідко Орфографічний словник української мови
  2. тучний — 1. тлустий, гладкий, грубий, див. ситий, жирний, товстий 2. хмарний, зливний моск. опасистий Словник чужослів Павло Штепа
  3. тучний — I тучн`ий-а, -е, рідко. Великий, але короткочасний, з грозою (про дощ). II т`учний-а, -е, розм. 1》 Добре вгодований, гладкий (перев. про тварин). || Густий, буйний, соковитий (про рослини). 2》 Жирний, родючий (про землю, ґрунт). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тучний — РОДЮ́ЧИЙ (про землю, ґрунт), УРОЖА́ЙНИЙ (ВРОЖА́ЙНИЙ), ПЛІДНИЙ, ПЛОДЮ́ЧИЙ, ПЛОДОВИ́ТИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ЗАРІ́ДЛИВИЙ діал.,; РОЖАЇ́СТИЙ розм., Я́ДЕ́РНИЙ розм., ЖИ́РНИЙ, СИ́ТИЙ, СИ́ТНИЙ, МАСНИ́Й, ТУ́ЧНИЙ розм., ТЛУ́СТИЙ розм. (з великим умістом поживних речовин). Словник синонімів української мови
  5. тучний — ТУ́ЧНИЙ, а, е. розм. 1. Добре вгодований, гладкий (перев. про тварин). На торзі купив собі [десятник] три коні: одного сліпого, другого худого, а третього тучного (Калин, Закарп. казки, 1955, 178); // Густий, буйний, соковитий (про рослини). Словник української мови в 11 томах
  6. тучний — Тучний, -а, -е 1) Жирный. Тучні ягнята. К. Псал. 263. 2) Плодородный. Земля тучна. К. Псал. 239. --------------- Тучний, -а, -е Грозовый. тучний дощ. Сильный, но кратковременный дождь съ грозою. Ой ідуть дощі усе тучнії. Грин. III. 637. Словник української мови Грінченка