тушка
ТУ́ШКА².
ТУ́ШКА, и, ж.
Зменш. до ту́ша 1; тіло убитої тварини, дичини і т. ін. невеликого розміру.
Він, патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав з тушки ліве крило (О. Ільченко);
Він охоче взявся допомагати батькові білувати кроля; за обдерті ноги потяг до себе тушку, а батько – шкуру, і кроль виплигнув з неї голий (С. Чорнобривець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тушка — ту́шка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- тушка — [тушка] -шкие, д. і м. тус'ц'і, р. мн. -шок Орфоепічний словник української мови
- тушка — -и, ж. Зменш. до туша (у 1 знач.); тіло убитої тварини, дичини і т. ін. невеликого розміру. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тушка — ТУ́ШКА, и, ж. Зменш. до ту́ша (у 1 знач.); тіло убитої тварини, дичини і т. ін. невеликого розміру. Він, патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав з тушки ліве крило (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах
- тушка — Тушка, -ки ж. ум. отъ туша. Словник української мови Грінченка