тушка
ТУ́ШКА, и, ж. Зменш. до ту́ша (у 1 знач.); тіло убитої тварини, дичини і т. ін. невеликого розміру.
Він, патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав з тушки ліве крило (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 270);
Він охоче взявся допомагати батькові білувати кроля; за обдерті ноги потяг до себе тушку, а батько — шкуру, і кроль виплигнув з неї голий (Чорн., Потік.., 1956, 336).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тушка — ту́шка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- тушка — [тушка] -шкие, д. і м. тус'ц'і, р. мн. -шок Орфоепічний словник української мови
- тушка — ТУ́ШКА². ТУ́ШКА, и, ж. Зменш. до ту́ша 1; тіло убитої тварини, дичини і т. ін. невеликого розміру. Він, патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав з тушки ліве крило (О. Словник української мови у 20 томах
- тушка — -и, ж. Зменш. до туша (у 1 знач.); тіло убитої тварини, дичини і т. ін. невеликого розміру. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тушка — Тушка, -ки ж. ум. отъ туша. Словник української мови Грінченка