1. Словник української мови у 20 томах

тюхтій

ТЮХТІ́Й, я́, ч., розм.

Про вайлувату, неповоротку людину.

[Олеся:] Хіба ж не скучно з вами? От кавалери! Один похнюпа, другий тюхтій... (М. Кропивницький);

– Та швидше, пане, повертайтесь!.. Який же бо ви тюхтій... (П. Колесник);

– Явдохо, може, піти [за зерном]? Га? – О боже, він ще питає. Ви бачите отакого тюхтія? Люди біжать, аж падають, а він... (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тюхтій — тюхті́й іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. тюхтій — Мамула, ВАЙЛО, вахлай, незграба, неотеса, шлапак, Максим Книш р. папуша; п! ТЕЛЕПЕНЬ. Словник синонімів Караванського
  3. тюхтій — див. вайлуватий; неуважний; слабодухий Словник синонімів Вусика
  4. тюхтій — -я, ч., розм. Про вайлувату, неповоротку людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тюхтій — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови
  6. тюхтій — Тюхті́й, -тія́, -тіє́ві; -тії́, -тії́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тюхтій — ТЮХТІ́Й, я́, ч., розм. Про вайлувату, неповоротку людину. [Олеся:] Хіба ж не скучно з вами? От кавалери! Один похнюпа, другий тюхтій… (Кроп., II, 1958, 254); — Та швидше, пане, повертайтесь!.. Який же бо ви тюхтій… (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах
  8. тюхтій — Тюхтій, -тія м. Увалень, тяжелый на подъемъ. Словник української мови Грінченка