тімениця
ТІ́МЕНИЦЯ, і, ж., заст.
Кірка з відмерлих часточок шкіри й бруду, що утворюється на тім'ї у немовлят; іноді – на тілі в дорослих.
Тімениці повно й на шиї й на руках; ноги попухли (Ганна Барвінок);
У няньки був біленький цуцик, Її він завжди забавляв; .. І панії лизав од скуки Частенько ноги скрізь і руки, І тімениці вигризав (І. Котляревський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тімениця — ті́мениця іменник жіночого роду кірка на тім'ї рідко Орфографічний словник української мови
- тімениця — -і, ж., заст. Кірка з відмерлих часточок шкіри й бруду, що утворюється на тім'ї у немовлят; іноді – на тілі в дорослих. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тімениця — Ті́мениця, -ці, -цею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тімениця — ТІ́МЕНИЦЯ, і, ж., заст. Кірка з відмерлих часточок шкіри й бруду, що утворюється на тім’ї у немовлят; іноді — на тілі в дорослих. Тімениці повно й на шиї й на руках; ноги попухли (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах