1. Словник української мови у 20 томах

тім'ячко

ТІ́М'ЯЧКО, а, с.

1. Зменш.-пестл. до ті́м'я 1.

2. анат. М'яке місце на верхній частині голови немовляти, де кістки черепа ще не зрослися.

Між ними [перетинками] на черепі новонародженого є місця, ще не вкриті кістковою тканиною; перетинчасті проміжки – велике і мале тім'ячка, вкриті з'єднувальною тканиною (з навч. літ.);

Піп узяв зі столу кухлик, у якому зберігав свячену воду, і зілляв на нижне, як пелюстка, тім'ячко немовляти. (М. Малиновська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тім'ячко — ті́м'ячко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тім'ячко — -а, с. 1》 Зменш.-пестл. до тім'я 1). 2》 анат. М'яке місце на верхній частині голови немовляти, де кістки черепа ще не зрослися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тім'ячко — Затягнений шкірою проміжок між кістками черепа у новонароджених ссавців та людини; з часом заростає прилеглими кістками. Універсальний словник-енциклопедія
  4. тім'ячко — Тім'я, -м'я с. Темя. Тім'я не заросло. Ном. № 8567. ум. тім'ячко. Грин. II. 24. Словник української мови Грінченка