1. Словник української мови у 20 томах

убивство

УБИ́ВСТВО (ВБИ́ВСТВО), а, с.

Дія за знач. убива́ти¹, уби́ти¹.

Павло Гречаний, побачивши таке, зняв шапку і кричав, махаючи нею: .. Уб'єте ж чоловіка! – Але його ніхто не слухав, і вбивство продовжувалось (Григорій Тютюнник);

– Хіба може бути краса в убивстві людей? (О. Довженко);

// Насильницьке позбавлення життя як карний злочин.

Адвокат розпитався, переглянув справу й похитав головою. Він сказав, що справа погана через те, що люди чули ще перед вбивством похвалки Гната забити Олександру (М. Коцюбинський);

Під яблунькою сталось убивство (П. Панч);

А що, як інший вибрати закон? – не з боку вбивства, а із боку зради? (Л. Костенко);

М. Грушевський .. виділив особливу розробленість правових норм, що стосуються вбивств (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убивство — (насильне позбавлення людського життя) страта, душогубство, (рідних, однодумців) братовбивство, (дітей) дітовбивство, (масове знищення людей) кровопролиття, геноцид. Словник синонімів Полюги
  2. убивство — уби́вство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. убивство — Душогубство, смертовбивство, убиття, забиття, умертвіння, г. морд, мордерство, д. головництво, забивство, жрґ. мокре діло; (дітей) дітовбивство, (брата) братовбивство; (масове) убивання, кроволиття, кровопролиття, г. масакра, с. ґеноцид; (як кара) СТРАТА. Словник синонімів Караванського
  4. убивство — (вбивство), -а, с. Дія за знач. убивати, убити I. || Насильницьке позбавлення життя як карний злочин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. убивство — СТРА́ТА (позбавлення життя за вироком), СМЕ́РТНА КА́РА, ВИ́ЩА МІ́РА, ПОКАРА́ННЯ, КА́РА НА ГО́РЛО іст.; РО́ЗСТРІЛ (вогнепальною зброєю); ПОВІ́ШЕННЯ (ПОВІ́ШАННЯ) (на шибениці); ЧЕТВЕРТУВА́ННЯ, КОЛЕСУВА́ННЯ, РОЗП'Я́ТТЯ... Словник синонімів української мови
  6. убивство — Уби́вство, -ва, -ву; уби́вства, уби́вств Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. убивство — УБИ́ВСТВО (ВБИ́ВСТВО), а, с. Дія за знач. убива́ти, уби́ти¹. Павло Гречаний, побачивши таке, зняв шапку і кричав, махаючи нею: ..Уб’єте ж чоловіка! — Але його ніхто не слухав, і вбивство продовжувалось (Тют. Словник української мови в 11 томах