убожати

УБО́ЖАТИ (ВБО́ЖАТИ), аю, аєш і УБО́ЖІТИ (ВБО́ЖІТИ), ію, ієш, недок., діал.

Ставати убогим.

Розкішний наддніпрянський степ, буйний і багатий у траву і в звіра, марнів і убожів (Б. Лепкий);

Згодом батько змирився, що йому й далі доведеться вбожіти – продав корівчину, а я пішов учитися... (М. Стельмах);

Іду. А думка непокоїть, тривожить: “Чого меншає води в криницях, чого мілкішають ріки й убожіють рибою?..” (М. Олійник).