убожество
УБО́ЖЕСТВО (ВБО́ЖЕСТВО), а, с., заст.
1. Убозтво, убогість, бідність.
– А я ж прожила свій вік за панщини, в убожестві... (І. Нечуй-Левицький);
– Той же зоставсь ув убожестві, а йому фортуна на війні послужила, у старшину, у значне козацтво ускочив (П. Куліш);
Чоловіки бідкаються своїм убожеством та лютими морозами (Панас Мирний);
То місячне сяйво одягає його [село] у святешний одяг, кудись ховає все убожество, лахміття, що муляє очі вдень (М. Стельмах);
Вбожество нашого знання нам сумнівом серце турбує: Як учинилося те, що споруда всесвітня постала, Як і коли їй настане кінець – і чи довго ще можуть Стіни всесвітні витримувать буйних стихій колотнечу? (М. Зеров).
2. розм. Про бідну людину.
– Боже мій! Я одразу догадалась!.. Запросив якесь убожество!.. (Марко Вовчок);
// зневажл. Про духовно обмежену, нікчемну людину.
Коли він [Іван] не приносив одповіді або приносив коротку і бліду, вона [Антоніна] робила йому сцену, називала його нездарою, міщанським убожеством (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- убожество — убо́жество іменник середнього роду убогість, бідність) арх. Орфографічний словник української мови
- убожество — Убожество не є злочином, але невигодою. Бідний сам страждає, але не робить шкоди іншим людям. Приповідки або українсько-народня філософія
- убожество — (вбожество), -а, с., заст. 1》 Убозтво, убогість, бідність. 2》 розм. Про бідну людину. || зневажл. Про духовно обмежену, нікчемну людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- убожество — полата́ти зли́дні (убо́гість, убо́жество і т. ін.). Налагодити чиї-небудь фінансові справи. Що генеральша придбала, те й уплило за дочками. Треба, значить, знову складати, своє убожество полатати (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
- убожество — БІ́ДНІСТЬ (матеріальна незабезпеченість, брак засобів до існування), СКРУ́ТА, НЕСТА́ТОК перев. мн., НЕДОСТА́ТОК перев. мн., НЕДОСТА́ЧА перев. мн., рідше, УБО́ГІСТЬ (ВБО́ГІСТЬ) підсил., УБО́ЗТВО (ВБО́ЗТВО) підсил., ЗЛИ́ДНІ мн. підсил., ЗЛИДЕ́ННІСТЬ підсил. Словник синонімів української мови
- убожество — УБО́ЖЕСТВО (ВБО́ЖЕСТВО), а, с., заст. 1. Убозтво, убогість, бідність. — А я ж прожила свій вік за панщини, в убожестві… (Н.-Лев., III, 1956, 325); — Той же зоставсь ув убожестві, а йому фортуна на війні послужила, у старшину, у значне козацтво ускочив (П. Словник української мови в 11 томах
- убожество — Убожество, -ва с. Убожество, бѣдность. Я твоє багацтво переживу, а ти мого вбожества не переживеш. Ном. № 1611. Словник української мови Грінченка