убожество

убо́жество

іменник середнього роду

убогість, бідність)

арх.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убожество — УБО́ЖЕСТВО (ВБО́ЖЕСТВО), а, с., заст. 1. Убозтво, убогість, бідність. – А я ж прожила свій вік за панщини, в убожестві... (І. Нечуй-Левицький); – Той же зоставсь ув убожестві, а йому фортуна на війні послужила, у старшину, у значне козацтво ускочив (П. Словник української мови у 20 томах
  2. убожество — Убожество не є злочином, але невигодою. Бідний сам страждає, але не робить шкоди іншим людям. Приповідки або українсько-народня філософія
  3. убожество — (вбожество), -а, с., заст. 1》 Убозтво, убогість, бідність. 2》 розм. Про бідну людину. || зневажл. Про духовно обмежену, нікчемну людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. убожество — полата́ти зли́дні (убо́гість, убо́жество і т. ін.). Налагодити чиї-небудь фінансові справи. Що генеральша придбала, те й уплило за дочками. Треба, значить, знову складати, своє убожество полатати (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
  5. убожество — БІ́ДНІСТЬ (матеріальна незабезпеченість, брак засобів до існування), СКРУ́ТА, НЕСТА́ТОК перев. мн., НЕДОСТА́ТОК перев. мн., НЕДОСТА́ЧА перев. мн., рідше, УБО́ГІСТЬ (ВБО́ГІСТЬ) підсил., УБО́ЗТВО (ВБО́ЗТВО) підсил., ЗЛИ́ДНІ мн. підсил., ЗЛИДЕ́ННІСТЬ підсил. Словник синонімів української мови
  6. убожество — УБО́ЖЕСТВО (ВБО́ЖЕСТВО), а, с., заст. 1. Убозтво, убогість, бідність. — А я ж прожила свій вік за панщини, в убожестві… (Н.-Лев., III, 1956, 325); — Той же зоставсь ув убожестві, а йому фортуна на війні послужила, у старшину, у значне козацтво ускочив (П. Словник української мови в 11 томах
  7. убожество — Убожество, -ва с. Убожество, бѣдность. Я твоє багацтво переживу, а ти мого вбожества не переживеш. Ном. № 1611. Словник української мови Грінченка