уболівати

УБОЛІВА́ТИ (ВБОЛІВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., за ким – чим, за кого – що і без дод., заст. над ким – чим.

1. Гостро переживати у зв'язку з чим-небудь, глибоко сумувати за ким-, чим-небудь.

Як і київський князь Святослав, він [автор “Слова о полку Ігоревім”] не співчуває згубному походові Ігоря і уболіває з приводу його поразки, яка тяжко відбилася на благополуччі Руської землі (з навч. літ.);

Уболівав за Миколою старий машиніст, коли був і не в дорозі, то однаково не спав ночами, дослухався до кожного кроку на вулиці, сивина все більше сріблила волосся на його голові (С. Скляренко);

“І чого б так уболівати?” – не раз запитував себе Митрофан. Адже відрізають у нього лише сім десятин (М. Стельмах);

Дома її мучили мовчазні погляди мами, яка, ні про що не розпитуючи, все розуміла, зітхала і вболівала (С. Журахович);

Повертаючись назад [з цвинтаря], ішов [Левко] через усе село засмучений, навмисно не надіваючи кашкета, щоб бачили люди і казали: – Бач, як уболіває син за матір'ю (І. Цюпа);

// без дод. Виявляти співчуття кому-небудь.

Під розпеченим дахом ридвана було душно, і пан Демид, уболіваючи, порозстібав на Роксолані все, що тільки зумів (О. Ільченко);

// чим. Пристрасно віддаватися чому-небудь, гостро відчувати, переживати щось.

Силу ж хорошого, теплого принесла і Гордієві Галя.., раділа його маленьким радощам, безмір уболівала його боліннями (Є. Кротевич);

Її [Індію] без тебе [Тагора] важко уявить, як Україну нашу без Тараса. Ішов з народом змученим своїм, Уболівав його одвічним горем (М. Шеремет);

Він вельми вболівав за першість. Вона в його думках зливалася з тим, з омріяним: з почесним шахтарем, відзнакою, портретом в газеті (О. Гончар).

2. Піклуючись, дуже турбуватися, тривожитися за кого-, що-небудь.

– А думаєш за людей вболіває [чоловік]? За себе! За свою шкуру боліє! (С. Голованівський);

Людину, яка думає, уболіває за загальнонародну справу, не може не цікавити те, що будь-якою мірою стосується цієї самої загальної справи (А. Головко);

Маруся чула, як йому тяжко живеться, вболівала за нього, як колись, і цю її турботу якимось способом сприйняла уві сні підсвідомість Олександра Івановича (Б. Антоненко-Давидович);

На Січ ішли всі, хто дорожив свободою, хто уболівав за свій народ і не шкодував життя, захищаючи його добробут (С. Добровольський);

В тилу, на переформуванні, на відпочинку він був добрим господарем, турботливим батьком. Уболівав, чи добре розміщені солдати, чи не час би попрати білизну (Ю. Бедзик);

// Гостро переживати за успіхи в спортивних змаганнях.

Гра [футбольна] принесла перший успіх команді, за яку вболівав Микола (Ю. Збанацький);

Нині Микола прийшов подивитися на змагання і, напевне, привів всю свою бригаду, він зичить своїй помічниці повного успіху і на фініші вболіватиме саме за неї (В. Собко).

(1) Уболіва́ти душе́ю (се́рцем) за кого – що, заст. над ким – чим – дуже непокоїтися, турбуватися, переживати за кого-, що-небудь.

Уболіваючи душею за брата, думала Ольга про Твердохліба: а що як і йому якусь капость тіун зробить (А. Хижняк);

Над долею бідних уболіває він [хлібороб] серцем, скарбам багатійським не заздрить (М. Зеров).