уболівання

УБОЛІВА́ННЯ (ВБОЛІВА́ННЯ), я, с.

1. Гострі переживання, глибокий сум у зв'язку з чим-небудь, за ким-, чим-небудь.

Софта зітхнув. У зітханні тому почувся ревний жаль за могутнім колись краєм, уболівання над занепадом одновірного народу (М. Коцюбинський);

З жалості одружився [Свирид] на молодій удовиці, діждався од неї двох дітей та й поніс її на кладовище з вболіванням, але без сліз... (М. Стельмах);

Образ Міцкевича – поета і мислителя, страдника за долю свого народу, мрійника і гуманіста з його уболіваннями і тривогами ми бачимо в книзі [М. Бажана “Міцкевич в Одесі”] як живого (А. Малишко);

– Тільки журба та нудьга за тобою, ясний Одіссею, Та вболівання за тебе солодкий мій дух відібрали (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Ніна зрозуміла, що молодиця хоче перевести розмову на щось інше, аби не жалити свого серця вболіванням за сином (А. Шиян).

2. Велика турбота, піклування про кого-, що-небудь, пов'язані з переживаннями, тривогою.

Справжній поет не може бути двоїстим у своїх почуттях і тривогах душі, уболіваннях за людину і епоху (із журн.);

Нині чесна праця, уболівання за народне добро піднімає і звеличує у нас кожного, робить людину багатою, духовно красивою (з публіц. літ.);

В його синіх очах Даша бачила тривогу і вболівання, готовність зробити все, що велить сумління (С. Журахович).