убуток

УБУ́ТОК, тку, ч., рідко.

1. Зменшення в кількості, об'ємі, ступені вияву тощо.

В цілому ж маса матерії жодних убутків не знає; Бо ж як утратить одна якась річ на кількості часток, Інша на стільки ж прибуде, узявши собі ті утрати (М. Зеров);

Убуток льодовиків порівняно з їх живленням, особливо в країнах, багатих на опади, незначний (з навч. літ.);

Дуже мала вологість повітря спричинює швидке висихання, збільшення природного убутку, а іноді й псування таких продуктів, як плоди, ягоди, овочі та зелень (з наук.-попул. літ.);

// мн. Втрати, зменшення кількості кого-, чого-небудь.

Багато народу полягло над Солоницею .. Коли-то ті убутки заповняться свіжим народом! (А. Чайковський).

2. діал. Збитки, втрати.