убуток

УБУ́ТОК, тку, ч., рідко.

1. Зменшення в кількості, об’ємі, ступені вияву тощо.

В цілому ж маса матерії жодних убутків не знає; Бо ж як утратить одна якась річ на кількості часток, Інша на стільки ж прибуде, узявши собі ті утрати (Зеров, Вибр., 1966, 159);

Убуток льодовиків порівняно з їх живленням, особливо в країнах, багатих на опади, незначний (Курс. заг. геол., 1947, 143);

Дуже мала вологість повітря спричинює швидке висихання, збільшення природного убутку, а іноді й псування таких продуктів, як плоди, ягоди, овочі та зелень (Технол. пригот. їжі, 1957, 13).

2. діал. Збитки.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убуток — убу́ток іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. убуток — Спад, зменша, втрата Словник чужослів Павло Штепа
  3. убуток — УБУ́ТОК, тку, ч., рідко. 1. Зменшення в кількості, об'ємі, ступені вияву тощо. В цілому ж маса матерії жодних убутків не знає; Бо ж як утратить одна якась річ на кількості часток, Інша на стільки ж прибуде, узявши собі ті утрати (М. Словник української мови у 20 томах
  4. убуток — -тку, ч., рідко. 1》 Зменшення в кількості, об'ємі, ступені вияву тощо. 2》 діал. Збитки. Великий тлумачний словник сучасної мови