уважно

УВА́ЖНО.

Присл. до ува́жний.

Замфір .. зняв з цвяха рушницю, дістав із скрині порох та шріт і почав уважно набивати її (М. Коцюбинський);

Зал дуже уважно і напружено слухав. Хіба що стримано, в кулак прокашляється хтось (А. Головко);

Уважно зійшов [Орлик] по драбині й обійшов табор (Б. Лепкий);

Стежимо за ним хоч і здалека, але уважно і доброзичливо (П. Загребельний);

З-за довгих білих вій уважно дивляться голубі, без блиску очі (О. Гончар);

На заводі Яворський уважно придивлявся до нових робітників, які з села приходили на пилорами та склади (С. Чорнобривець);

Всі на кораблі ставилися до нього по-дружньому – уважно, привітно і ввічливо (З. Тулуб);

// Обережно.

Казав двом солдатам взяти її уважно і віднести в двір – під відповідальність за недоторкальність особи (Б. Лепкий);

// Прохання, наказ зосередитися на чомусь, вислухати щось і т. ін.

Зі скирти листів, що височіла на столі, він витяг один з поміткою : “Уважно!” (А. Крижанівський).