уважний

УВА́ЖНИЙ, а, е.

1. Який сприймає або робить щось з увагою (у 1 знач.).

Він зробив над собою зусилля, старався бути занадто уважним, обдумував слово, перше ніж мав сказати (М. Коцюбинський);

Ти грав би краще за мене, коли б ти був уважнішим (І. Багмут);

Творець мовчав, на грудях склавши руки, Здавалося, замріявся та й годі, Але уважний і старанний учень Побачив те, що іншим не під силу (М. Гірник);

І вже сидить оточений партизанами Митько під дубом – “у штабі”. Командир загону, коваль, кулеметник, представник з підпільного комітету уважні й зосереджені (А. Головко);

// Який виражає увагу.

Проходячи біля дочки, вона кинула на неї уважний погляд (Леся Українка);

Обличчя в Чубенкових бійців були зосереджені й уважні, їм наче не до серця ота врочистість зустрічі (Ю. Яновський);

Цей ставний червонощокий юнак з розумними, уважними очима з першого дня зацікавив Черниша (О. Гончар);

// Який виконується з увагою (у 1 знач.).

Прикладів уважної і ретельної роботи .. перекладачів над уже видрукуваними перекладами можна навести чимало (М. Рильський).

2. Який виявляє увагу (у 2 знач.) до кого-небудь; прихильний, доброзичливий, турботливий.

Людмила була сьогодні до нього, як ніколи, уважна і прихильна (А. Головко);

Гай-гай, уже й життя минуло їхнє, та й досі мої старі жили наче молодята: не тільки на людях, а й поміж собою вони увесь вік були делікатні, уважні, привітні (М. Стельмах);

// Люб'язний, привітний.

Парася, як і годиться уважній господині, поспішно витерла рушником і без того чистого стільця (Ю. Збанацький).