1. Словник української мови у 20 томах

уволений

УВО́ЛЕНИЙ (ВВО́ЛЕНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до уво́лити.

Шляхта Галичини починає домагатись урівняння її в правах з коронною шляхтою. І це її бажання було вволене. В 1430 р. король Ягайло видав .. Едлинський привілей, який зрівнював галицьку шляхту в правах з коронною (з наук. літ.);

Щастя – це лише вволене бажання. А тому, що немає межі бажанням, немає й щастя (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уволений — уво́лений дієприкметник виконаний, задоволений Орфографічний словник української мови
  2. уволений — (вволений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до уволити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. уволений — УВО́ЛЕНИЙ (ВВО́ЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уво́лити. Воля українського народу на Закарпатті вволена: Закарпаття ввійшло в склад областей УРСР (Смолич, Після війни, 1947, 120). Словник української мови в 11 томах