увінчаний

УВІ́НЧАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до увінча́ти.

Зустрічайте його ви литаврами. Він сьогодні закиданий квітами, він сьогодні увінчаний лаврами (П. Тичина);

Купала був увінчаний тою славою, яку достойно заслужив (М. Рильський);

Волосся на її голові, розчесане на дві половини, було перетягнуте ниткою перлин і увінчане діамантовою діадемою (О. Полторацький);

Тільки ген далі, обабіч Дніпра, шуміли пісками кучугури, увінчані купками сосен (С. Скляренко);

Розпарена нічною задухою, гостро і нудливо смерділа болиголова, яка то тут, то там здіймалася вище всіх на своєму товстому і порожньому стовбурі, увінчаному тоненькими, схожими на віття кропу гіллячками (Григорій Тютюнник);

Лежать вони [сини Вітчизни] за тихим переліском під віковим курганом степовим, увінчаним гранітним обеліском, поставленим навіки вартовим їх мужності і слави бойової... (І. Гончаренко).