угавати

УГАВА́ТИ (ВГАВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок.

1. Припиняти робити, виконувати що-небудь.

Отсє було вона виспиться, бо ляже ранше [раніше] за нас, а ми робимо – руки й ноги не вгавають (Ганна Барвінок);

Великий годинник, не вгаваючи, ніс час далі і оповіщав про те тихим цоканням... (Г. Хоткевич);

Юля засміялася і, зірвавши, лісову ромашку, залоскотала Дениса по шиї. Він одмахнувся, як од в'їдливого комара, але вона не вгавала (Григорій Тютюнник);

// Переставати говорити, кричати, сміятися, видавати звуки і т. ін.; замовкати.

Молодик ніби все ще вгору підбивається, соловейко не вгава – щебече... (Марко Вовчок);

Власов не вгавав усю дорогу. То він сміявся, що добре б оце, коли б насіння у руки: ішли б та лущили (Панас Мирний);

Дівчата несли в руках свої беретки, порозстібали легкі пальта і, не вгаваючи, сміялись (О. Копиленко);

Я вже ледве дочуваю, що він мені туркоче, а він не вгаває і просторо оповідає, як то у них у поліції все мудро вирахувано і на все єсть свій спосіб (Г. Хоткевич).

2. Переставати виявлятися; припинятися, зникати.

Там [у місті] життя ніколи не вгаває: одно спить до півдня, друге – з півдня (Панас Мирний);

Як не вгаватиме, світлом сіятиме, Радістю серце моє, – горе голубки його розбиватиме, радість журбою пов'є! (Олена Пчілка);

Довго не вгавала колотнеча в замку (Іван Ле);

// Переставати звучати, лунати; переставати чутися; затихати.

Кум скочив мерщій з огороди і побіг до хати. Крик не вгавав (Панас Мирний);

Там внизу музика дика не вгаває на хвилину (І. Франко);

Вранці все село було в Жменяковому дворі. Вовк, великий, мов теля, лежав у снігу посеред двору. Тупіт ніг, гамір не вгавав (М. Томчаній);

На великі води у долину Стрия прилетіли гуси-лебеді. І на березі з вечора до пізньої ночі не вгаває їхній пташиний легіт (С. Чорнобривець);

– Трень, трень, трень! – попливло городами і не вгавало над сонною Ташанню, ніби там запрацювала чиясь весела кузня (Григорій Тютюнник);

// Ущухати (про явища природи).

Всі мовчали і чутно було, як шумів дощ, то на хвилину вгаваючи, то знову припускаючи (Панас Мирний);

Чортів вітер не вгавав, та наперекір йому припорошені снігом тополі ще завзятіше бігли з гори (С. Журахович);

// перен. Ставати слабшим за ступенем вияву; слабшати.

[Маруся:] Морю я її [плоть] постом, голодом – а жага моя не вгаває, ще більше розгоряється... (Панас Мирний);

// Переставати поширюватися, зникати.

Шум пересудів не вгаває і надовго ще стане .. о чім говорити (Г. Хоткевич).